litso

За роками
За рубриками
Фотогалерея

Фотогалерея

Вхід



Рейтинг віршів
Зірвався вітер

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка


Зірвався вітер. Начебто тверезий.
Осіннім полем грався, пил здіймав...
Скидав одежі з білої берези,
Без дозволу, нахабливо знімав.
Детальніше...
 
Мне показалось

Рубрики: Російською | Я думав про кохання

2012.08.0800_10n



Метро. Сегодня как всегда, довольно тесно.
Смотрю на формы, что вокруг. Не интересно.
Однако взгляд уходит вне. Точнее – влево.
Там скромно, опустила взгляд… Ну королева!

И как же так? Как будто все вокруг безлики.
Во мне запрятались слова, точнее – крики.
Я задыхался от обилия восторга.
Внутри все замерло. Снаружи – стало твердым!

Не по годам. Хотя весна с мозгами спорит.
Мои глаза не наблюдатели, а воры.
Она увидела мой взгляд и подмигнула.
Мне показалось – я ловец, она – акула.

И нам здесь тесно. Нам – в просторы океана,
Без суматохи, без притворства, без обмана...
Взлетать над волнами, потом опять в глубины!
Касаясь вдохами и прогибая спины...

Мне показалось.

19.03.2015 года 

 
Я не знаю

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити



Я не знаю насколько открыто во мне окно.
Я не знаю насколько согрею своим дыханьем.
Не существенно это, мне кажется, и смешно.
Словно после предательства оправданье.

Непонятно откуда в жилы приходит страх.
Сколько в голосе мира смертей и сокрытой правды.
Непонятно зачем героев стирают в прах.
И за что штабному планктону дают награды.

Я далек от перепостов кровавых тем.
Пацанам в окопах скорее бушлат поможет.
А зима не врет, дарит снег, только вот не всем.
А в державе ложь изнутри. А снаружи? Тоже.


29.01.2015 года 09:35

 
Потрійний заслон

Рубрики: Контркультура


Потрійні ставимо заслони

Бо правила, читали не уважно?

Дорожні знаки – то не заборона.

Порушники зухвалі та відважні.

Детальніше...
 
А дом молчал

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

2009.06.0445_015net

А дом молчал. За окнами прохладно,
Темно и сыро, будто в закромах.
Дремали люди в креслах, ну и ладно...
А у меня звучал, с винила, Бах.

А дом молчал. За стенами ворчали
Глашатаи дотошных передач.
Попеременно их переключали,
Бродя по кругу, сквозь рекламный срач.

А дом молчал прослойками бетона.
Сквозь них сочилось: кто кого зачал...
Курящие шумели на балконе,
А дом все слышал, слушал и молчал.


10.10.2015 года 10:08

 
То був, якраз, осінній вечір

Рубрики: Контркультура



000032_net

То був, якраз, осінній вечір.
Зірок не видно, та байдуже.
Під піджаком пухкенькі плечі.
Нарешті без твоїх подружок.

Собаки дерлись крізь паркани
І кажани ганяли вітер.
Я був замріяний, чи п’яний.
Насмикав, в баби Мотрі, квітів.

Заграв баян, заграли труби
Пішли в танок, навколо світу.
А мочовик кричав, крізь зуби:
«Навіщо було пиво пити?»

Тримався, аж затерпли губи.
Комар встромив у шию жало.
Чкурнув відлити біля клубу,
А там – якесь дурне наклало.

Хіба ж я знав, хіба ж я відав?
Я був обурений до сказу.
Чиєсь гидке післяобіддя
Прилипло і смердить, зараза.

Частину витер об паркана,
Нехай його приблуда трахне.
Тепер подумає кохана,
Що то від мене дурно пахне.

Хотілося волати криком,
Та то для мене не природно.
Свербів кулак, набити пику
Свині, що валить де завгодно.

Колись мене спитають діти
Про парубоцькі залицяння.
А я згадаю осінь, квіти
І те, що лишив на паркані.
 
Февраль – за мартовским столом

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Російською





Февраль – за мартовским столом
Сидит, бухает и не платит.
Разлил бокал вина на скатерть...
Ушел бы, но ему – облом.

Комфортно. Так с какой же стати?

Всех угощает, весь в долгах.
Одет как франт, с иголки, в белом.
Ему отнюдь, не надоело
Резвиться в «тройке», на санях!

И ухмыляться то и дело...

Где-то в тени – поникший Март.
Пыхтит безвольно еле-еле.
Как будто ранен на дуэли,
Или вкусил, небрежно, яд...

А может тешится в постели?

Февраль пирует, без помех...
Не объяснить бездействий Марта.
Похоже – проигрался в карты
И до Апреля будет снег.

Апрель – давно на низком старте...

53.02.2013 года
 
Ненавижу

Рубрики: Контркультура


Ненавижу, если зарезают

Слово, строчку... Не терплю оков.
Ненавижу, если подменяют
Счастье под названием любовь.

Детальніше...
 
О размерах

000029Sait

Четвертый и выше – сосочки как сливы...
Бесспорно – роскошны, бесспорно – красивы!
А складочки, на перламутровом теле!
И все это разом, на шелке постели...

О троечке вспомню и просто – заплачу!
Любимый размер и батанов и мачо...
Скажу откровенно, не просто, для смеха.
Для них и такие-то дни не помеха.

Второй, но какой! По-спартански – упругий!
От зависти, бесятся даже подруги!
А ножки, не просто стройны – кипарисы...
Попал в ее сети – задерни кулисы.

Да что там, шикарный размер единичка.
Как-будто запряталась в гнездышке птичка.
Щебечет и просит, вкуси и останься.
Закружит в полете, в безудержном танце.

Нулевочка – это размер плода страсти.
Такая порвет и наживку и снасти,
И сердце, и душу и все, что пониже...
Потом сладострастно и нежно залижет...

Девчоночки, милые тонкие души.
Прекрасны внутри, бесподобны – снаружи...
И дело не в формах, отнюдь не в размерах...
Проверено, правда… На личных примерах.

20.06.2012 года
 
Вечір. Лютий. Десяте.
-Vechir.Kyiv.Desyate.mp3" />

000014_net

Колисалося небо у вечірніх обіймах
І без співу крилатих щось шкребло нижче пупа.
Захрипіли гіляки, наче ґазда у приймах,
Після того, як теща шкварку витягла, з супу.

Виділялися тіні на солонім асфальті,
Біла нечисть вкривала мокасини із шкіри.
А зима не скидала свій холодний бюстгальтер,
А з-під нього Морозко як притрушений пірив!

Він рубав перехожим і кінцівки, і вуха,
Заважаючи бігти, до смачної вечері...
Мелодійно, зі свистом, вітер збуджено гупав,
Відчиняв і штовхав, з насолодою двері.

Нависали бурульки хаотичної форми,
Розходився мороз, намагався дістати.
Вдалині цокотіли чобітки на платформі...
Київ. Сніг на узбіччі. Вечір. Лютий. Десяте.

10.02.2012 року
 
<< Початок < Попередня 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 Наступна > Кінець >>

Сторінка 61 з 127