Не продані роботи, написані цікаво, В музеях, галереях збирали сотні «браво!» Вони не є шедевром, вони не є архівом, Стоять собі, в рядочок, похилені на ліво.
Не придбані роботи, втрачають свої сили, Вони б з таким натхненням рамовані висіли! Посеред чемоданів, що теж забуті нині, Збирають пил, тихенько, в чистенькій комірчині.
Занедбані роботи, тепер не знають шани, Давно і гірко плачуть, отримуючи рани. Немає в них потреби, напевно вже й не буде... Живуть своїм минулим, нажаль... Отак і люди.
Вже дозріло вино, Вже запахло повітря весною, На деревах пташки перестали кричати пусте... Напувало воно... Я схилюсь і тихенько постою... Щось хотів розказати, ледве втримався... певно не те.
Тебе сегодня не о чем писать. Не стар, измотан нудными делами, Которые не делаются сами... Давно пуста широкая кровать. Не избалован нежными устами....
За роками
