Рубрики: Контркультура | Російською | Хотів би щось змінити

Конец весеннему цветенью. Иржей покрылась бирюза.
Мне мой источник вдохновенья выплеснул ненависть в глаза.

Осталась строчка, боль и ноты... Я ухожу в себя, один.
Окно свободного полета закрыли сто рядов гардин.

Свобода застряет в гортани. Мне не пролезть сквозь эту сеть.
Вот-вот закончится дыханье... Мне в небо нечем посмотреть.

Сорваны резьбы, стерты грани, не удержали тормоза...
Остался мед воспоминаний и яд, что выплеснут в глаза.

Рубрики: Контркультура

Рубрики: Я думав про кохання

Рубрики: Я думав про кохання

Рубрики: Хотів би щось змінити

Вранье самим себе. Мол, я почти не пьющий.
Последняя затяжка, нет – пачка и т.д...
А – это твой звонок? Не видел, что пропущен.
Хитрим всегда и всюду. Только зачем – себе?

Вранье самим себе. Девчонки, капиталы...
Мол, были времена - по восемь раз подряд...
Для этого нужны мозги, не причиндалы.
И что там о больших? Ты распахни халат...

Когда-то станет клево! Медовыми устами
Себе тихонько шепчем, вздыхая в стороне...
Когда-то и само... Да ни хрена не станет!
Не принесут на блюдце... В особенности – мне.

Пусты слова без почвы. На нечто нет надежды.
Твори судьбу смиренно, засучив рукава.
На долю – не пеняй. Себе не ври, как прежде.
Твой мир – в твоих руках! Пословица – права.

08.11.2011 года 

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка

Ти якось спитала, що видно з мого вікна?

Що видно у ньому, чи що я із нього бачу?

Коли неупинно дощ по деревам скаче

І жодну калюжу малеча не омина...

Я бачу дерева, що в захваті від краплин,

І квіти ковтають жадібно сльози неба.

Хтось свариться, що невчасно. Та є потреба

Вмивати усе навколо. На п'ять хвилин

Забути про все що душить і що болить.

Проблеми пішли, злилися дощем неначе...

Навколо - чудово! І я за вікном це бачу.

Я дуже ціную, обожнюю кожну мить

Що є за моїм вікном.

18.09.2016 року

Рубрики: Я думав про кохання

Я згадую, як пахнуть твої руки
І як вони торкаються плечей.
В середині щось діється від злуки
Таких об’ємних і простих речей...

Я згадую як пахнуть твої губи,
І як вони торкаються мене
І не залежно, що там далі буде,
Цей присмак, він ніколи не мине.

Я згадую, як пахне твоє тіло.
І як воно, зволожене, тремтить.
Як два кохання, дві душі летіло,
Тіла свої лишаючи на мить!

Я згадую, я й досі все це бачу
І відчуваю, та не в тому суть!
Мінливо все навколо, та одначе,
Так буде завжди, просто поряд будь.

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Я думав про кохання

Він у вікно постукав. Батьки заснули, пізно.
Вона не відчинила, бо тато дуже грізний.
Чекаючи на зустріч, простояв аж до ранку.
Вона втирала сльози і ткала вишиванку.

Ярило прокидався, півні здіймали галас.
Він почвалав додому. А що йому лишалось?
Вона прошепотіла: «Хороший мій, не сердься.
Я завтра подарую ключі від свого серця.»

Хапав за кудрі вітер, роса вмивала п’яти.
Він зустрічав світанок – не вперше, не вдесяте...
Пернаті голосили, у квітах жовто-синіх...
А він ішов і думав про завтра у обіймах.

Рубрики: Я думав про кохання

Дві ночі, та не з ним. До сказу був охочим
Торкнутися плечей, розцілувати очі.
Злітати до небес і падати й палати...
Дві ночі не засне. Хіба ж він зможе спати?

Хіба ж він не такий, як той, що з нею буде?
Це березнева ніч знущається, паскуда.
За вікнами коти волають, як скажені.
Усе, що в нього є – затиснуто у жмені...

Він розіжме долонь, а там – клекоче серце.
Промовить їй: «Бери, це все тобі, не сердься...»
Вона охайно візьме і притисне до себе...
Але чекає інший. Вона піде. Так треба.

04.03.2015 року

Рубрики: Хотів би щось змінити

Колись зимове пір’я наповнювало грудень,
Ліпили сніжну бабу, кидалися сніжками,
Лице втирали снігом, й розхристанії груди…
Невже щось геть змінилось з прийдешніми роками?

Колись гуляли коні зеленими степами.
Пишались врожаями, збираючи колосся...
Тепер – тремо асфальти спітнілими ногами.
Втрачаємо здоров’я... Що в світі відбулося?

Облиш, не все так гірко, як думається зразу.
Міняються ландшафти, руйнуються споруди…
Минуле – є незмінним. Не повернути часу…
Та знай: живеш колишнім – майбутнього не буде.

06.12.2011 року