Рубрики: Присвята
Різдвяний вечір, стіл накрито, Дванадцять страв, свічки, камін, Смачне, терпке вино налито Все, як завжди, без зайвих змін.
Детальніше...
Рубрики: Присвята
Яскраве небо. Тиша. Ніч. Свічки цідили жовту лаву... Не поглядів, ані облич – Сплелися мрії і октави.
Детальніше...
Рубрики: Без рубрики
Можливо, я чую про те, що мовчиш, Можливо, я бачу як очі сумують, І як уві сні ти до мене кричиш, Що літери поміж рядками гарцюють.
Детальніше...
Рубрики: Контркультура | Російською | Хотів би щось змінити
Когда в твоей непонятой душе Свое звучанье прекратят аккорды, Ты оседлаешь вечер, в анаше. Или обнимешь змея с синей мордой... Заметив вылет мозга из орбит, Не станешь ни задерживать, ни гнаться... Дурман вселился, но душа свербит, Депрессия терзает суток двадцать... Найди ручей, напейся чистых вод, А лучше – окунись в воде кристальной. Открой глаза, взгляни на небосвод, Перечеркни свой облик аморальный... И сделай шаг, короткий но вперед. Пускай не очень твердый, неумелый... И не мечтай, само не повезет. Причины не ищи, упорно молча делай.
Рубрики: Російською | Я думав про кохання
Светились окна, словно – луны. Скрипел диван, стирал обиды... А город – засыпал и думал: «Меня уже никто не видит… Один остался, как изгнанник... Меня уже никто не хочет». И только одинокий странник Ему в любви признался... Впрочем. Он рассказал, что прелесть ночи, Не в том, чтобы скрывать оргазмы. В ней очень много многоточий… В ее молчанье бездна разных Ответов, что не ждут вопроса Идей, что днем не ищут разум. Балкон. Четвертый. Папироса. Цветы. Шампанское. Два раза.
Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Поету все дарують небеса | Я думав про кохання
Осінь. Падає лист, шурхотить і літає.
Вітер раптом дмухне, заведе дітвору
У дитячих садках... А в парку, просто скраю
Сидить він, пише вірш про осінню пору.
Чисто вибритий, з гарним лицем, досі в формі.
У такого, якраз, закохатись не гріх.
Він пірнув у рядок щось друкує моторно.
Вірш про осінь. Про інше сьогодні, не зміг.
А чи то не схотів? Посивіло волосся.
Промайнуло тепло, додало сивину.
У міжрядді сховав, що і як відбулося.
Він один віднедавна. І до того кому?
А до того, звичайно, ніяк і нікому.
Його доля десь поряд, якось скаже: «Привіт!»
І вустами зніме сум і внутрішню втому.
Подарує, в обіймах, весь навколишній світ.
26.10.2014 року
Рубрики: Контркультура | Присвята
Он пропил два дивана, ковер, телевизор, И картину, где сладкие женские формы. Он порвал этот мир, он конечно, не Визбор, Он про этику знал, его жмут эти нормы.
Он людей уважал, он не трясся в бессилии, Только время – диктует тупые законы. Он глаза не закрыл и его запретили. Он ответил в эфире, он разрезал заслоны! Он доходчиво пишет, его много читают, Он не врёт, он не пачкает листьев бумажных. Он пропил то что держит, то, что все собирают… Он не пропил мозги – остальное не важно.26.12.2010 года
Рубрики: Я думав про кохання
Он весил сто пятнадцать килограмм, Был не высок, красив, но не повеса. Он так стеснялся своих форм и веса... Она была, примерно, пополам.
Детальніше...
Рубрики: Присвята
Коли нас рідні залишають. Для їхніх душ – це «гори з пліч», Для нас – біда, хто втратив – знають.
Детальніше...
За роками
