|
Рубрики: Поету все дарують небеса 
А час іде... Продовжує ходу.
І ти у нім. Минаєш калабані
У мріях, у надії, у омані,
Кути минаєш, зрадників, біду...
А час проходить. Сіє сивину,
Збирає друзів, відкидає зайвих.
За те що не віддав достатньо сяйва
Ти пишеш, відчуваючи вину.
Осінні кроки чути за вікном
Уривки фраз занурюються в мозок.
Писав ліричний, видав чорну прозу
І одружився з молодим вином.
Маленька кухня, пляшка, чорний чай.
Напроти час з холодними очима.
Той, що по переду і той, що за плечима...
А десь між ними плине твій причал.
І мрія, як незаймана дівчина. Та мрія, про яку ти промовчав.
22.10.2014 року |