З'єдналися думки і все на світі стало Продовженням долонь, що тіло обіймали. І не були слова надумані метою, Він закохався, так – він просто жив тобою!
Він більше не пише до неї... не просить. Не ходить розпаленим полум'ям босий, А також по колу... Про зустріч не молить. Він більше принижень собі не дозволить!
Он был творческим, и ослеплял своим светом. Разрисовывал жизнь колеровою кистью. Очень часто влюблялся, в том районе и в этом... Вы бы видели эту улыбочку, лисью!
Он всегда был опрятен, раскован устами, И девчонки его не томили отказом. Ну и как тут откажешь, подумайте сами! Если эдакий мачо, очарованный вами.
И причем здесь гуляка, скажите, на милость! Его солнце – всегда поднималось с рассветом, А иное – почти что совсем не ложилось! Он был творческим, даже чуть больше – поэтом!
Я постукаю в двері - відкрий, даруватиму квіти. Обійму і триматиму доти, поки будеш тремтіти. Витри сльози солодко-солоні, поглянь мені в очі - Там назавжди пропечено серцем: «Кохаю і хочу!»
За роками