Осінній жовтий колір облі́тає з гілля. Вистрілюють каштани кулястими плодами. У серці щось яскраве, незнано звідкіля... Щось робиться навколо, принаймні із думками...
Посідали куми перекинути чарку в обід, Пригадати дівчат, що колись притискали до тину, Побалакать про справи, сусідку, як дивиться скосa сусід. Про рибалку, як перли у човен пудового лина.
Не кидайтеся словами - вони не зникають, У дівочім ніжнім серці глибоко сідають. Не кидайтеся думками, не розносьте мрії - Підуть довгими стежками, у пошуках дії.
У меня есть товарищ - не скряга, не бездарь, не дрянь... Пишет стих настоящий, слова подбирает большие. С матерцой иногда, только там все по теме – не брань. Видно, стих, понимает объемнее, несколько шире.
За роками