Зґвалтована земля, зґвалтоване суспільство. Чи бездіянням влади, чи то надмірним дійством. Підсилені казною, вони стають міцніші, А з кожним їхнім кроком стає не краще – гірше!
У Новому Році – здоров’я і шани! Налийте по вінця гранчасті стакани. І пийте до дна! Ну хоча б зо три рази, Щоб здихатись зради, брехні і зарази...
Щоб наші серця набували любові У Києві, Харкові, Рівному, Львові... У інших куточках чарівного краю, Де був, де не був, де колись побуваю!
Хай любить Вас Бог, хай не лають сусіди. А той, хто дістав, хай без натяків піде... Журба – летить геть, на брехливій сороці... Добробуту нам, в високосному році!
Сьогодні – запахло весною у рідному місті. Не лютий, а просто похмурий зимовий кінець. Ганьба під ногами, бо вулиці зовсім не чисті, А меру – на все це начхати, нехай йому грець…
Літають автівки, кидаючи бруд в перехожих, Горби на газонах чорніють, гидотно, аж – ну! "Немає за що прибирати" – волають вельможі, А меру – на все це начхати, він ділить казну...
В крайні безвладдя законів – керує нечиста, Смердить хабарами і нудить – безглуздя ідей... Столицю руйнують, руйнують історію міста... Паскудять, й без того, брехнею забруднені, душі людей.
До смерті закатований поет, Бо не куняв в кутку, закривши рота, Як сірий кнур, чи ще яка сволота, Що заповзла у владний кабінет І соки жлуктить – нелюд, кат, істота...
У кріслі з шкіри вбитого бика, З розмаху, молотом... Зі страхом у клітинах. Увесь той страх лишається на спинах Юродивих утримачів кілка, Що вказують де правда... На колінах?
Брехня! Не всіх зігне пихатий лютий звір, З безмежним черевом і прізвиськом держава... Не всіх засмокчуть влада, зрада, слава... Не всім вони заліплять мулом зір. Геть з-під землі виплескується лава...
Поета знищено? Облиш, звичайно – ні! Ганьба одвічна, мовчазному людству... Він досі є в розкутому мені, Незламним прикладом супротиву паскудству, Насильству, беззаконню та брехні.
От-от введеться надзвичайний стан. От-от піде до хмар небесна сотня... В садочку діти граються в Майдан. Не владу грають, грають патріотів.
Ми виросли під зірку ілліча, Під страхом кгб-шної розправи... А молодь – не страшаться ні меча, А ні кайданів, ні кийків держави.
Двадцяте. Лютий. Суміш куль і ран. Безмежна відданість бійців, а страх – відсутній. В садочку діти граються в Майдан. В цей час Майдан, для них, виборює майбутнє.
Ты не понял, что счастье не купишь за деньги, Ты не понял, что совесть не делают в цехе. И когда ты общаешься только на сленге, У кого-то в мозгах происходят помехи.
За роками
