Рубрики: Я думав про кохання

Осінній ранок заглядає в душу,

Розносить вітер листя і сміття.

Подостигали яблука і груші.

І деякі птахи від нас летять.

А що в душі? То гаряче, то зимно,

То тихо, то собаки скавучать.

А у житті все рівно, все незмінно

І випито за тиждень літрів п'ять.

Вже і грибів назбирано у лісі,

Насушено і юшка в животі.

Щось діється у моїй сивій «стрісі».

І спогади вриваються, не ті...

Але п'янкі...

27.09.2020 року 10:57

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Мир таков как он есть: руки в ноги и жги!

В нем политика – старая мерзкая сводня.

Большинство в соцсетях прожигают мозги.

Но меня это вовсе не бесит сегодня.

В ком-то столько понтов, что не ест и не спит

А ещё больше фальши, притворства и спеси.

Кто-то в этом живёт, кто-то съехал с орбит.

Но меня это больше ни капли не бесит.

За окном разорались бродячие псы.

Видно холод собачий и время такое

Кто-то, в спешке, забыл, в ложе, честь и трусы.

Кто-то бесится. Я совершенно спокоен.

И казалось бы, вот я свободен, совсем.

Одиночество лечит. Кому что не ясно?

Есть внутри, есть снаружи, но ясно не всем.

Да и это не бесит меня. Це – прекрасно!

08.10.2019 года 23:21

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Старостью дышит год.

День – и на новый круг.

Кто-то доел свой плод,

Кто-то проснулся, вдруг.

Строчку черкнёт поет,

И подытожит: «Кайф!»

Кто-то запостит бред,

И ожидает лайк.

Зимнее утро жжёт.

Не заорёт петух.

Кто-то чего-то ждёт.

Но не промолвит вслух.

Вытрет трудяга пот,

Спрячет бабло банкир.

Вот и закончен год.

Свет! Микрофон! Эфир!

Ты не поверишь, друг,

Завтра опять с нуля.

Бритва, зарядка, плуг...

Стало быть, всё – хуйня!

Или не всё.

31.12.2019 года 01:15

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Проходит всё. Да всё! Я точно знаю.

Когда скелеты содраны с крючков.

Когда собрали зайцев, по Мазаю,

И ёжиков, и даже паучков.

Проходят прихожане, проходимцы,

Все те, с кем можно, с кем никак нельзя.

И дамы, у которых был любимцем,

Заядлые, продавшие друзья.

Приходит тот, кто был не ожидаем,

Но держит так, как будто ты со скал

Сорвался в бездну. Ты ходил по краю...

Приходит то чего никак не ждал.

Но был готов.

16.01.2020 года 17:59

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

В природе тоже есть свои весы,

Без расовых намеков, безусловно...

Истошно брешут дворовые псы,

На чистокровных.

30.11.2017 года

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Скрепя зубами, продолжался май.

Тонул во лжи и пропаганде, впрочем

И те и эти умники не очень...

Не очень знали как «сгорел сарай».

А те, кто знал, ушли, покинув строй.

Остались не десятки – единицы.

Застывшая слезинка на ресницах,

Ночами их вела в последний бой.

Они уже не помнили вины

За то, что невзначай остались живы.

Все так же, у воды, рыдают ивы,

За жертвами бессмысленной войны.

12.05.2018 года 08:08

Рубрики: Контркультура | Поету все дарують небеса | Рідною | Я думав про кохання

Слова сховалися в куток,

Думки сховалися під лавку.

Йому би пристрасті ковток,

Але високі, надто, ставки.

Він знав, не буде як колись.

Вона пірнала у надії.

Колись все буде заїбісь,

Але то мрії, мрії, мрії...

Все заїбісь.

17.06.2021 року 22:21

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Мне очень жаль, что больше не вернуться

В тот город, где я прожил много лет.

Где тихие извилистые улицы

И днем и ночью излучали свет.

Где птицы пели вовсе не ненавязчиво,

Где ветер не был резок и горяч.

Где найдено, где кое-что утрачено,

Где смех был ярким, очень тихим – плач.

Где во дворах, красивости за окнами,

Где чистота на каждом этаже.

Деревья были пышными, высокими…

Даже зимой, оставшись в неглиже.

Как жаль, что не вернуться к ним уже.

12.08.2019 года 19:50

Рубрики: Коли природа чиста і п´янка | Я думав про кохання

О гори! Велетенські маяки!

Величні, неосяжнії простори!

А поміж гір, блукають дві ріки,

Шукаючи свої шляхи до моря.

У межиріччі, в сутінках п'янких,

Співає птах так жалісно, прозоро...

І двоє у обіймах, а на них

З густого неба поглядають зорі.

Не тисне спека, тішить щирість злив...

Здоров'ям пахне волошкове поле.

Хтось на добробут все оце змінив.

А я, не зраджу цій землі ніколи.

«Ніколи не кажи ніколи»,

Але ж – ніколи.

30.07.2019 року 11:10.

Рубрики: Я думав про кохання

От тепер і останній трамвай пішов.

На таксі було, але щойно випито.

Я пішов би пішки, та ріже шов.

Перейшов би Дніпро, та не крига там.

На зупинці не холодно, але так

Простояти до ранку не хочеться.

Станцював би циганочку, краков'як...

Я напевно зміг би, сукровиця точиться.

У зимової ночі срібляста, глибока тінь.

Тисне щось на плечі, також всередині.

Так спокійно стояти, знаючи що один.

Ріже шов, та хіба ж то привід засмучуватись мені?

Авжеж – ні.

31.01.2021року 20:34