Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Минув екватор тижня. День як день.

Деруть ворони горло на каштані,

На «окружній» тиняються путани,

В надії, що якийсь прилипне пень.

Волають посланцю: «Давай бігом!»

Поміж будинків «синяки» на лавках.

На них облізлий цуцик щедро гавка

І мітить територію кругом.

На першому – димить старий моряк,

Він знов нап'яв подертий міллю тєльнік.

Вдавився, вкотре, гемороєм телік.

А він бурчить під носа: «Все не так...»

Збира колишній раздовбай пляшки,

Ми з ним колись, дітьми, м'яча ганяли...

Роки, роки... Вже декого й нестало...

А спогади лишились, ще й які!

Які ж бо ви прекрасні, Теремки!

05.07.2018 року 02:38

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Остання надія на те, що сніги підуть,

А з тими сльозами і біль, що ще досі нищить.

І дінеться, вкотре, назбирана сива ртуть.

А хтось посміхнеться: «Не скигли, тобі не личить.»

За тиждень почнеться нове п'янке життя,

Бо настрій весняний зриває старе лахміття.

І вимете з «стріхи» геть, всі думки-сміття,

Шалений, нестримний, теплий весняний вітер.

Потішуся небокраєм з Дніпрових круч.

Аж серце затихне, і тілом чкурнуть мурахи...

І ключ прилетить, авжеж, журавлиний ключ!

Засяє душа і ніжним, прозорим птахом

Підійме до хмар.

24.02.2021року 10:16

Рубрики: Я думав про кохання

Дівчатка, що під сорок, за сорок і ще трішки...

Свіженькі, навіть надто, стрункі, доволі, ніжки.

У пелині – достатньо, у голові – порядок.

Частенько червоніють від надзвичайних згадок.

Дівчатка, що під сорок, за сорок і так далі.

Охайно зберігають всі тонкощі, деталі

Тих слів, що гріють душу. Всіх дотиків і рухів,

Усіх яскравих злетів у розмаїтті звуків...

Вони не мають намір – твоє забрати небо!

Вони чудово знають, що можна і як треба...

Напевно їхня сила не в довжині спідниці!

Дорослії дівчатка – розкішні молодиці.

10.10.2012 року 16:33

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

На сегодня билеты проданы. День ушёл.

Остаётся ночная сценка и сны в безцветьи.

Ты искал себя целый день. Ну и как? Нашёл?

Ты в партере сидел? На сцене? Бухал в буфете?

А в гримёрке давно накрашены там и тут.

И сценарий прочитан, и роль, в мелочах, понятна.

Если сам не пойдёшь, пожарники отведут.

На руках оставляя, от скрюченных пальцев, пятна.

Ты играл свою жизнь прекрасно, ты врал как мог.

Все страдания, взлёты, любовь, мотыльки, потери...

Но Творец не фраер, он знает всё! И каков итог?

Зал поднялся, похлопал, а после сказал: «Не верю!»

И заплакал.

28.06.2020 года 21:26

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською | Я думав про кохання

Осенним дождем продолжается лето.

Рассветы, закаты, закаты, рассветы.

Касание пальцев, рывки и полёты...

Тепло от объятий. Ты тоже не против.

Быть может назвать эти танцы любовью?

Прошу об одном: никогда не заёбуй.

Наполнены губы остатками света.

Конфеты и кофе, текила, конфеты.

Солёности моря, креветки и пиво.

Активно, спокойно, активно, сонливо.

Я знаю, что часто бываю зазнобой.

Прошу об одном: никогда не заёбуй.

И каждый запомнит: закаты, рассветы

Текилу и кофе, прогулки конфеты.

Растаяло лето и осень растает.

Есть все, что мне нужно. Тебя не хватает.

Не веришь, я знаю. Ты просто попробуй.

Прошу об одном: никогда...

24.08.2020 года 12:55

Рубрики: Поету все дарують небеса | Я думав про кохання

Три дні весна заглЯдає в вікно.

Рілля ковтає залишки зимові.

І як казав колгоспник у кіно:

«Пальне залите і плуги готові!»

Сірко в господі. На столі в Сірка:

Півлітра, шинка, банка помідорів,

Дружина поряд, не аби яка,

В хліві порядок, чисто у коморі.

І хочеться, і проситься, й пече...

Усе, як кажуть, на низькому старті.

Перехрестився, зиркнув за плече

І вжив, і з'їв, і не лишив на скатерті

Ні крихти.

03.03.2021року 03:42

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

Оставьте мне немного пустоты.

Мне пустоты всё время не хватало.

Был целый Мир, а в Мире я и ты,

И эта пустота нас окрыляла.

Оставьте мне немного чистоты.

Я знаю, что вокруг не мало грязи.

Но там, где взгляд и помыслы чисты,

Нет места для предательства и мрази.

Оставьте время. Просто циферблат

Считает годы, месяцы, минуты...

Которые идут, бегут, летят...

И превращают умных в ебанутых.

Оставьте миг...

18.09.2020 года 22:36

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Его остудил, к перемене, к большой, звонок.

Закончилась химия, «Это какой урок?»

«Ты это серьезно?!», хохмили друзья вокруг.

«Опять все проспал. Так можно и влипнуть, друг».

А он не проспал, он просто мечтал летать.

И этим заполнены мысли его, тетрадь.

Зачем ему химия, прочая там нудьга?

Ведь он поступать собирается в КИИГА.

Давай пролистаем лет двадцать, нет – двадцать пять.

Седины уже встречаются, но тетрадь,

Все так же в рисунках, в рисунках, где он пилот.

Давно уже ВУЗ закончен, полезный, совсем не тот.

Семья, все укомплектовано, как у всех.

Никак не утихомирится, как на грех...

А он все мечтает, мол, выращу всех детей,

И где-то к полтиннику, может чуть позже, куплю Харлей!

Залью ему полный, ну сколько там в баке грамм?

Навстречу свободе, навстречу семи ветрам!

Я знаю, что Харлей Девидсон вовсе не самолет,

Конечно не среди туч, но почти что, почти полет...

Вот так и сбываются детские маленькие мечты.

И я в это верю, конечно верю! А как же ты?

11.05.2019 года 18:19

Рубрики: Я думав про кохання

Нет, никто не услышит

Ни сегодня, ни завтра,

Как срывается крыша,

Ужин, кофе на завтрак,

Крик бессонниц,

Молчание режущей ночи,

Вздохи юных поклонниц...

Нет, никто не захочет

Умываясь заметить

Груз мешков под глазами.

Разорвавшие, сети

Выбираются сами.

И встречают рассветы,

Не ныряя в былое.

Окунаются в лето.

Окунаются стоя.

09.07.2020 года 12:38

Рубрики: Я думав про кохання

Епіграф:

«Для кого мне писать, если ты не читаешь?»

Тём Сенчило

Ніч у прірву летить, в потаємную нішу.

Я тобі напишу. Хто тобі ще напише?

Хто обійме рядком мелодійної мови?

Хай зворушить тебе дотик в кожному слові.

Місто взято в полон кольоровими снами.

Напишу про дощі, що траплялись між нами.

І як після дощу був із вереску килим.

Напишу як зігрілись серцями палкими.

Може ще хтось колись щось для тебе напише...

Може гарні рядки... А мої – найщиріші!

Повторюся, немає таких у природі...

Я тобі напишу. Прочитай, при нагоді.

29.05.2018 року 09:36