Рубрики: Хотів би щось змінити | Я думав про кохання

Коти крутили сірими хвостами,

Вечірнє місто в кабаках пило.

Щось надзвичайне сталося між нами,

Коли згадали що торік було.

Я ми ходили в клуб, на діскотєку

В сусіднє, недоробляне село.

Я зацепив худу цицькату дєвку.

Я ж був качок, але не помогло.

У той момент коли скінчились ноти,

Так мовити, закінчилось кіно,

Зловив штахета дуже гарним ротом

І звідти ледь не бризнуло вино.

В тім мєсєвє було усе як треба:

Ніхто не бив лежачих і бухих.

Я вперше за два роки бачив небо,

Планети і зірки навколо них.

Я так тоді потребував уваги.

Розбитий писок, засцяні труси...

Та бачу знову у очах зневагу.

Тоді послала й зараз не даси.

Такі діла...

22.09.2018 року 21:22

Рубрики: Поету все дарують небеса | Російською

Сегодня ночь мила, прекрасна,

И месяц шастает по небу.

А кто-то лошадь разукрасил

И сделал разноцветной зебру.

За пару дней похолодало,

Шалит сентябрьская осень.

Уже потолще одеяло.

Уже под ним и до, и после.

Листва желтеет не по детски,

Зато по-ярче стали фотки.

И это вам ни цацки-пецки!

Так скучно без друзей... И водки.

28.09.2017 года 23:45

Рубрики: Я думав про кохання

І небо сьогодні було неймовірно зелене.

І трави сьогодні здавались занадто п'янкими.

Співали озера, волошки співали і клени...

Бо щось відбувалося чисте, прозоре, між ними.

Річки шурхотіли, із бджолами бавились квіти.

У лісі зозуля кувала, кувала охоче.

Від дотиків вітру усе починало тремтіти.

Долоня в долоні, а очі дивилися в очі.

09.06.2021року 11:58

Истлеют дни, как старая бумага,

Ноябрь беспечно разменяет треть.

Мне до тебя чуть меньше полушага,

Пройти, прожить, скорее пролететь.

Танцуют вереницы жёлтых листьев,

В дыхании не северных ветров.

Часть пролетит, но несколько прилипнет,

Заставив, накалякать пару слов.

Слова проснуться на листе бумажном,

Закружат, словно девы, хоровод...

Записывай, ведь это очень важно.

Если не ты, то кто ни будь прочтет.

14.11.2019 года 08:15

Рубрики: Я думав про кохання

До річки тулиться гілля,

Пірнають у рілля покоси.

І я схилився у росі,

Бо босий.

Між хмарами лепече птах,

От-от в гнізді життя почнеться.

І серце проситься в політ,

Бо б'ється.

Дощі орошують весну,

Два тижні – запалає літо.

Я хочу від твоїх обійм,

Зомліти.

Щось хилитає – вгору, вниз...

Можливо то Дніпрові води?

Опанувати я не зміг,

Та й годі.

Бо не схотів.

17.05.2021року 16:42

Рубрики: Контркультура | Рідною | Хотів би щось змінити

Весняний день не пахне чистотою.

Потроху місто робиться пустим.

Я не біжу. Я осторонь постою,

В моєму місті, звісно, зрісся з ним.

Підводжу до вокзалу майже мовчки.

У кожного своє, одне життя.

І потяги їх довезуть до точки...

А потім, мабуть, буде каяття,

На кшталт: я втік, втекла, роздерло душу,

Ви там, під співом вибухів гармат...

А я кажу: всяк робить, що він мусить,

А в глибині скрегоче ніжний мат:

Іди ти нахєр рускій, бля, солдат!

04.03.2022 року 23:21

Рубрики: Контркультура | Російською | Хотів би щось змінити

Был один солдат, без мозгов, но очень упёртый.

В наши дни таких называют упоротыми.

Не взирая на все опасности быть убитым,

Он шагал вперёд, просто "сливы были залиты".

Командиры бросали в пекло, орали матом,

Но он верен родине был, он не был предатель.

И когда, шагал по трупам своих побратимов,

Думал: "Я счастливчик, осколки летают мимо."

Но судьбе плевать, что прилежным он был солдатом.

Он был верен присяге, но всё-таки пиздоватым.

И когда он увидел пекло, в конце тоннеля,

Прошептал: "Иди нахуй россия! Ведь я в тебя верил,

Но паскуда ты!"

14.01.2023 года

Рубрики: Рідною | Я думав про кохання

А що тобі лишилося від нас?

П'янкі обійми, пестощі до сказу...

І зустрічі – осяяний екстаз,

Не раз, не два, а небокрай, щоразу.

А що мені лишилося? Лиш ти.

Твій подих, погляд, дотик неймовірний.

Мої віршами виткані листи,

Твої сумління, чесний чи не вірний.

А що тобі лишилося? Іти,

Шляхами, що пророчені та чисті.

Осінній вітер, пошепки: "Лети,

В яскравім, різнофарбному намисті.

Даруй тепло".

31.10.2021 року 19:36

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити | Я думав про кохання

Десь недалечко і страх, і біль.

І поливають дощі свинцеві.

А хтось волає: "Пропала сіль!"

І окуляри протре, рожеві.

Комусь в автівку влетіло зло,

Що залишило? Непарні квіти.

А хтось волає: "Не повезло!

Прильот у кухню, ну як тут жити?"

А десь, невпинно триває бій

Вона притисне долонь до нього.

Неначе дінеться дикий біль.

І не зважаючи ні на кого,

В єдине злиються дві ріки,

І об'єднаються. Будь що буде!

Почує вітер мої рядки

І порозносить по всіх усюдах.

І буде мир.

16.06.2022 року 11:25

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити | Я думав про кохання

Закриваються двері.

Ти до них? Чи за ними?

Ти тире на папері,

Чи перо ще й до нині?

Ти мовчання чи крики?

Ти заплющені вії?

Ти мізерний? Великий?

Безнадія? Надія?

Що ти є? Ким ти є?

Що зробив? Що залишиш?

Ти від досаду п'єш?

І навіщо це пишеш?

Червень сльози ковтає,

Липень стане яскравим.

Що засіяв – то маєш...

Тішить вранішня кава.

І безмежне кохання.

 29.06.2023 року 23:37