Когда снега покинули поля,

И птичий хохот пролетел лесами,

Шуты себе избрали короля,

Такого же забавного, как сами.

Он был, как комик, несомненно, крут.

Взлетел как зяблик к золотому трону!

Но шут на троне, это тот же шут,

Куда не натяни ему корону.

Куда ушли из царства красоты

Философы, мыслители, пииты?

У власти недалекие шуты.

И короли, что джокерами биты.

18.06.2019 года 00:56

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити

Випав сніг, бо зима, падав дощ, бо весною,

Дуже хочеться квітам безмежної кількості рос.

Влітку сонце пекло, восени вітер рвав сухостої...

Але завжди лишається курво, що ниє. Так ось –

Все прекрасно!

21.01.2021 року 23:26

Рубрики: Поету все дарують небеса

От і ще одне коло зробило свою ходу.

Більш яскравішим срібло зробилося моїх скронь.

У тім колі багато глибоких хвилин знайду.

Та яке ж то є щастя торкатись твоїх долонь!

От і ще одне літо пірнуло в глибини літ.

З ним весна і осінь, і подих морозних зим.

І у кожнім сезоні падіння було й політ.

Та літати – багато краще, було би з ким.

От і ще одну ноту зіграла струна віків.

І на щастя в мелодії більше мажорних нот.

Дуже важко тримати ритм, я таки зумів.

Але з кожним разом все важче іде акорд.

Але таки йде!

13.01.2017 року 22:22

Рубрики: Поету все дарують небеса

У слона украли хобот.

Как же это? Как посмели?

Он на детской, на площадке

Чуть вздремнул, в конце недели.

Отключился на секунду,

Подустал малёхо, видно.

Малость офигел, проснувшись.

Сперли хобот! Так обидно...

Ржали глупые вороны:

«Ну ты пухлый и растяпа!»

Был бы у бедняги хобот,

Он бы их встряхнул, за лапы.

А теперь сидит тихонько.

Думает: «Мне это снится,

Может это так и надо,

Может я не слон, а птица!

Мне бы крылья!»

30.12.2017 года 11:11

Рубрики: Поету все дарують небеса

Уже бруньки пообсипали віти.

Зеленим килимом розкочуються трави

Навпроти у вікні така тендітна

П’є каву.

Уже от-от порозквітають квіти.

Засяють по-під ніжками алеї.

Усміхнена, ну як тут не радіти

За неї?

Так сонячно сьогодні. Завтра буде

Так само. А бодай хоч злива!

От як же ж мене надихають люди

Щасливі!

30.03.2017 року 09:38

Рубрики: Хотів би щось змінити

Нарід був гідним всіх царів.

Агов! Чия корона вища?

Принаймні, в кожного по «вишу»

І дві підводи ворогів.

Нарід бажав усіх чудес.

Далекоглядні плани, мрії.

А на додаток ще й надії.

І на подвір'ї злючий пес.

Нарід вишукував, як міг

Пилинку у чужому оці.

Навчав усіх на кожнім кроці.

І потім, так раптово зліг.

Принишкли знахарі, ченці,

Розумники, що всіх повчали...

Круки поверх дерев кричали,

Квоктали півні на яйці...

І лише човни на причалі

Гойдалися.

26.04.2020 року 13:00

Рубрики: Російською | Хотів би щось змінити

В синем доме пахнет рыбой, бранью, рваными носками.

Телевизорной половой, колкостью седых щетин.

Засмальцованой посудой, сигаретными бычками...

Там бывает очень шумно, но итог всегда один.

В сером доме всё спокойно: нелюбимая работа,

Некрасивые обои, ежедневная жена.

Всё равно, что понедельник, осень, май или суббота,

Пустота в глазах и душах, настроение – стена.

В красном доме пахнет солнцем, разноцветными цветами

Всюду нежность и веселье, всюду музыка слышна.

Где живёте? Где хотите? Выбирайте место сами.

Цвет не тот? Не те соседи? Жаль, но в этом чья вина?

Тишина...

15.10.2021 года

Рубрики: Хотів би щось змінити

Можливо я нездара, не піїт?

Невже в мені натхненних крихт так мало?

Що я не зміг за сорок вісім літ...

Тепер пишу коли тебе не стало.

Невже не зміг зібрати всіх думок,

Всього тепла що ти мені віддала

І написати, ну хоча б рядок?

Мені, рідненька, слів не вистачало...

Бо їх нема.

Вони а моєму серці.

20.01.2017 року

Рубрики: Поету все дарують небеса

У солов’я забрали хвіст і вуха.

І став ніяким різнобарвний гай.

Сказавши: «Ну а нащо тобі слухать?

Лишили ж дзьоба з голосом – співай!»

- Ну добре вуха, пережити можна.

А нащо ж вам мій сірий куций хвіст?

- А щоб не втік, співучая худоба!

Тебе два тижні як вербує ліс.

І з того часу, цвантарная тиша

У тім гаю вселилась на віки.

Лиш вітер дичку інколи колише,

Або поодаль заревуть бики.

Бики ж ревуть?

24.09.2018 року 17:01

Рубрики: Поету все дарують небеса

Уже відгавкались собаки,

Віддаючи відповідальність.

Пішли з піджатими хвостами

На надцять років спати в буди.

Хтось жив тримаючи атаки,

Забувши іншую реальність,

Хтось друзів зігрівав серцями,

А хтось про зраду скиглив, всюди.

Хтось прапори міняв сумлінно,

Ковтаючи брехню екранів.

Хтось віз бійцям тепло і ліки,

Не тицяючи пальцем в інших.

Хтось зичив славу Україні,

Бухаючи у ресторані.

А хтось робив, без зайвих криків.

Писав історію і вірші.

А хтось молився...

03.02 2019 року 00:55