litso

За роками
За рубриками
Фотогалерея

Фотогалерея

Вхід



Рейтинг віршів
Бо народив Ся

Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною



Вкривало землю чистотою.

А я хмелів, хоч і не впився.

Щось відбувалося зі мною.

Бо народив Ся.


11.01.2023 01:10

 
А внутри было пусто

Рубрики: Російською | Я думав про кохання



А внутри было пусто.

А быть может свободно?

Правда, несколько грустно,

Исправлять слишком поздно.


Столько слов не на ветер,

Столько лживых догадок.

Новый день, хоть не светел,

Да уж точно не гадок.


А на улице вьюга

Заметала прохожих,

Незаметных друг другу,

Да и нас. А быть может?


Но, увы.


10.01.2022 года

 
Напиши мені слово.

Рубрики: Поету все дарують небеса

 

 

 

- Напиши мені слово. Цілий вірш, то занадто.

Напиши, коротенько, як пірнає до хати

Промінь ясного сонця, теплий, ніжний, яскравий,

Як смакує, раненько, підбадьорлива кава.

 

Як в осінньому небі хмари образи пишуть,

Ти ж поет, напиши однослового вірша!

В тебе ж повні кишені, подаруй одне слово.

- Так, звичайно, дарую, і той вірш буде: "КЛЬОВО!"

 

 

19.10.2020 року 09:37

 
Ти один на один

Рубрики: Поету все дарують небеса

 

 

Ти один на один, з усіма, із собою, зі Світом...

Досі вперто несеш, в поєдинках потріпаний, стяг.

Ти у пошуках правди в словах і у темряві – світла,

Повноти в порожнечі, польоту в плазунських бігах.

 

Ти один на один, а тобі кагалу і не треба.

Ти не стадна худоба. Хоч інколи тіпає страх

Та щоранку вдивляєшся в синє безмежнеє небо,

Щоб почути, побачити, чи то придумати знак.

 

Вітер віє на вії, калАтає серце мов дзвони.

Ти здаєшся веселим, привітним, могутнім, п'янким...

А життя не болото – щоденні важні перегони,

На яких ти один на один з усіма, із собою, чи з ким?

 

 

25.02.2021року 22:45

 
А завтра що?

Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити



А завтра що? А завтра день новий.

Дощі осінні, чи осіннє сяйво...

Ти головне: не вий, не вий, не вий!

Твори, що можеш. Завтра буде файно.


Сьогодні ми, на щастя, не раби.

Хоча, на жаль, були і будуть втрати.

А ти роби, роби, роби, роби!

Бо хто, крім тебе має будувати


Новий і чистий, неймовірний світ,

В якому ні образ, ні війн, ні болю...

А лише: ніжність, зоряний політ

Думок і мрій, а ще – любов і воля!


Краса та й годі.


14.09.2022 року

 
Сіре місто

Рубрики: Поету все дарують небеса

 

 

Сіре місто і люди скислі.

Наче хтось затиснув між пальці

Їхні губи, або під крісло

Кіт нахєзав і лиже яйця.

 

Нісенітниця на обличчі,

Хоч на дверях висить підкова.

Вас до пекла ніхто не кличе,

Посміхніться, життя чудове!

 

Білобока гойдає гілку.

Все минає і ковід пройде.

Сонця хочеться і горілки!

А комусь мужика, чи хвойду.

 

 

06.01.2021року 11:48

 
Слова не брешуть

Рубрики: Поету все дарують небеса

 

 

 

Слова не брешуть коли від серця.

Усе навколишнє перемелеться.

Холопство стліє а з ним і зрада.

Пісні під гуркоти канонади…

 

І світлі очі, закриті рано

Затулять діри, загоять рани

Моєі Неньки, що любить волю.

І хтось згадає, як ми з тобою

 

Не в хлів ховались мов всрані свині.

Братам і сестрам прикрили спини,

А потім, разом з могутнім птахом,

Зробили коло і понад дахом,

 

Вклонились низько, сказавши: «Мамо

Пишайся нами а не рабами».

Щоб відродитися крок за кроком,

Та не собакою щоб, а вовком.

 

 

26.11.2018 року 21:04

 
На цій Землі

Рубрики: Поету все дарують небеса

 

 

На цій Землі лишилось не багато

Таких як ти, як я і як вони,

Що неупинно роздирають ґрати,

Чомусь, не відчуваючи вини,

 

За те що залишили тих хто скиглить,

Наповнюючи скриню рік у рік.

Звичайно, що могли би, ми могли би

Тягнути той тягар, а дощ би сік...

 

Періщить дощ, від носа до околиці,

Все змокло, а чи є у тім печаль?

У тім дощі ми ходимо під сонцем,

А їм це не отямити, нажаль.

 

 

07.11.2020 року 11:16

 
А зорі сипали

Рубрики: Рідною | Я думав про кохання

 

 

А зорі сипали. Неначе сяяв дощ,

Неначе в тім дощі зібрався Всесвіт.

Він обіймає, він цілує, пестить...

Ти не змогла відмовити, отож...

 

25.08.2021 року

 
Перелистую аркуші

Рубрики: Поету все дарують небеса

 

 

Перелистую аркуші, кроки мого життя.

Десь розписані геть, десь порожні, прозорі навіть.

Десь закреслення, виправки, плями, чи затертя,

Десь є спокій, тривога, є відчай, якісь – палають.

 

Та найбільше живих, яскравих, як сонця схід.

Та здебільше п'янких мов ніжні вуста дівочі.

Я звичайно ж нашкодив, накоїв чого не слід.

Бо живу, напевно, не так як треба, а так як хочу.

 

А інакше – не я...

 

 

19.0І 2019 року 13:11

 
<< Початок < Попередня 121 122 123 124 125 126 127 Наступна > Кінець >>

Сторінка 122 з 127