|
Рубрики: Поету все дарують небеса | Рідною
Вкривало землю чистотою.
А я хмелів, хоч і не впився.
Щось відбувалося зі мною.
Бо народив Ся.
11.01.2023 01:10 |
|
Рубрики: Російською | Я думав про кохання
А внутри было пусто.
А быть может свободно?
Правда, несколько грустно,
Исправлять слишком поздно.
Столько слов не на ветер,
Столько лживых догадок.
Новый день, хоть не светел,
Да уж точно не гадок.
А на улице вьюга
Заметала прохожих,
Незаметных друг другу,
Да и нас. А быть может?
Но, увы.
10.01.2022 года |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса
- Напиши мені слово. Цілий вірш, то занадто.
Напиши, коротенько, як пірнає до хати
Промінь ясного сонця, теплий, ніжний, яскравий,
Як смакує, раненько, підбадьорлива кава.
Як в осінньому небі хмари образи пишуть,
Ти ж поет, напиши однослового вірша!
В тебе ж повні кишені, подаруй одне слово.
- Так, звичайно, дарую, і той вірш буде: "КЛЬОВО!"
19.10.2020 року 09:37 |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса
Ти один на один, з усіма, із собою, зі Світом...
Досі вперто несеш, в поєдинках потріпаний, стяг.
Ти у пошуках правди в словах і у темряві – світла,
Повноти в порожнечі, польоту в плазунських бігах.
Ти один на один, а тобі кагалу і не треба.
Ти не стадна худоба. Хоч інколи тіпає страх
Та щоранку вдивляєшся в синє безмежнеє небо,
Щоб почути, побачити, чи то придумати знак.
Вітер віє на вії, калАтає серце мов дзвони.
Ти здаєшся веселим, привітним, могутнім, п'янким...
А життя не болото – щоденні важні перегони,
На яких ти один на один з усіма, із собою, чи з ким?
25.02.2021року 22:45 |
|
Рубрики: Рідною | Хотів би щось змінити
А завтра що? А завтра день новий.
Дощі осінні, чи осіннє сяйво...
Ти головне: не вий, не вий, не вий!
Твори, що можеш. Завтра буде файно.
Сьогодні ми, на щастя, не раби.
Хоча, на жаль, були і будуть втрати.
А ти роби, роби, роби, роби!
Бо хто, крім тебе має будувати
Новий і чистий, неймовірний світ,
В якому ні образ, ні війн, ні болю...
А лише: ніжність, зоряний політ
Думок і мрій, а ще – любов і воля!
Краса та й годі.
14.09.2022 року |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса
Сіре місто і люди скислі.
Наче хтось затиснув між пальці
Їхні губи, або під крісло
Кіт нахєзав і лиже яйця.
Нісенітниця на обличчі,
Хоч на дверях висить підкова.
Вас до пекла ніхто не кличе,
Посміхніться, життя чудове!
Білобока гойдає гілку.
Все минає і ковід пройде.
Сонця хочеться і горілки!
А комусь мужика, чи хвойду.
06.01.2021року 11:48 |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса
Слова не брешуть коли від серця.
Усе навколишнє перемелеться.
Холопство стліє а з ним і зрада.
Пісні під гуркоти канонади…
І світлі очі, закриті рано
Затулять діри, загоять рани
Моєі Неньки, що любить волю.
І хтось згадає, як ми з тобою
Не в хлів ховались мов всрані свині.
Братам і сестрам прикрили спини,
А потім, разом з могутнім птахом,
Зробили коло і понад дахом,
Вклонились низько, сказавши: «Мамо
Пишайся нами а не рабами».
Щоб відродитися крок за кроком,
Та не собакою щоб, а вовком.
26.11.2018 року 21:04 |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса
На цій Землі лишилось не багато
Таких як ти, як я і як вони,
Що неупинно роздирають ґрати,
Чомусь, не відчуваючи вини,
За те що залишили тих хто скиглить,
Наповнюючи скриню рік у рік.
Звичайно, що могли би, ми могли би
Тягнути той тягар, а дощ би сік...
Періщить дощ, від носа до околиці,
Все змокло, а чи є у тім печаль?
У тім дощі ми ходимо під сонцем,
А їм це не отямити, нажаль.
07.11.2020 року 11:16 |
|
Рубрики: Рідною | Я думав про кохання
А зорі сипали. Неначе сяяв дощ,
Неначе в тім дощі зібрався Всесвіт.
Він обіймає, він цілує, пестить...
Ти не змогла відмовити, отож...
25.08.2021 року |
|
Рубрики: Поету все дарують небеса
Перелистую аркуші, кроки мого життя.
Десь розписані геть, десь порожні, прозорі навіть.
Десь закреслення, виправки, плями, чи затертя,
Десь є спокій, тривога, є відчай, якісь – палають.
Та найбільше живих, яскравих, як сонця схід.
Та здебільше п'янких мов ніжні вуста дівочі.
Я звичайно ж нашкодив, накоїв чого не слід.
Бо живу, напевно, не так як треба, а так як хочу.
А інакше – не я...
19.0І 2019 року 13:11 |
|