Стікають дні, проходять ночі, життя втікає, а куди? У двадцять першому столітті лишаю, стомлено, сліди. Не гаю часу на розваги. Замало часу для творінь. Чи просто сісти й подивитись як птах летить в небесну синь!
Віршовані рядочки, напевно, щось інтимне, Про віру і надію, про зрозуміле й дивне. Писав. Стидався, часом, читати, показати, Але не зміг надалі їх у собі тримати.
За роками